Чому Юдеї не хотіли самі стратити Ісуса, але звернулися з цим до Римлян ?

Це питання мені неодноразово доводилося чути, особливо в часі передподружньої катехизаціі. Не завжди доходили руки все написати, але врешті знайшов трохи часу і відповідаю.

Отож, це дуже важливе і багатошарове питання, яке має історичне, правове, релігійне і богословське пояснення.

Ось основні причини, чому юдейська верхівка не стратила Ісуса сама, а передала Його римському прокураторові Пилатові:

1. Втрата права на смертну кару під римським правлінням

• Після 6 року н.е., коли Юдея стала римською провінцією, юдейський синедріон не мав права самостійно виносити і виконувати смертний вирок — це право було зарезервоване за римською владою.

• У Йо 18:31 це чітко сказано:

  
  

  «Ми не маємо права нікого вбивати», — сказали юдеї Пилатові.

2. Бажання легітимізувати вирок

• Страта Ісуса руками римлян надавала справі вигляду «державного суду», а не внутрішньої релігійної розправи.

• Це дозволяло релігійним лідерам уникнути відповідальності в очах простих людей, які вважали Ісуса пророком.

3. Стратити як політичного бунтівника

• Ісус не порушив жодного римського закону, але його представили як «царя юдейського», що претендує на владу, тобто як загрозу імперії.

• У Лк 23:2:

  
  

  «Ми знайшли цього, що баламутить народ, забороняє давати кесареві податок і називає себе Христом – царем».

• Це звинувачення не релігійне, а політичне, яке вже підпадало під юрисдикцію Пилата.

4. Уникнення відповідальності перед народом

• Ісуса багато хто шанував, особливо в Галілеї. Пряма страта юдейськими старшими могла викликати повстання або народне обурення.

• Передання справи Пилатові — спроба відсторонитися від рішення, що видно в символічному жесті Пилата (Мт 27:24) і відповідях первосвящеників:

  
  

  «Кров Його на нас і на наших дітях!» (Мт 27:25) — трагічна формула прийняття відповідальності.

  
  

5. Богословський вимір — сповнення пророцтв

• За біблійним задумом, Месія мав померти «від рук поган», а не бути убитим своїми.

• Псалом 2, Ісая 53, Захарія 12:10 — все це пророцтва, що вказують на Месію, Який буде відкинений, не впізнаний, вбитий, але через це звершиться спасіння.

Отож, давайте підсумуємо все вище сказане:

Юдеї не стратили Ісуса самі через:

1. Римську заборону на смертну кару.

2. Політичні обставини — потреба покласти провину на римлян.

3. Страх перед народом і бажання виглядати законними.

4. Маніпуляцію римською владою, щоб домогтися своєї цілі.

5. Таємничий Божий задум, у якому Христос — невинний Агнець, переданий «язичникам».